ПТСР: як із ним боротися

6 серпня 2025

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це не слабкість, це наслідок пережитого досвіду. Це реальна психологічна реакція організму на стрес, порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події.

Запорізький обласний центр контролю та профілактики хвороб нагадує, що при ПТСР спостерігають такі групи симптомів: уникнення, гіперзбудженість, перепроживання травматичних подій, проблеми із пам’яттю та емоційною сферою.

ПТСР розвивається у людей, які пережили загрозливу для життя чи гідності ситуацію. Серед них:

– ветерани війни,

– цивільні, які перебували або все ще перебувають в зоні бойових дій,

– свідки терактів,

– люди, які перебували в зоні стихійного лиха,

– інші люди, які знаходяться в кризових ситуаціях, що можуть травмувати психіку.

Розповідаємо, які прояви можуть мати ПТСР:

– Постійні думки про травматичну подію. Вони виникають мимоволі, сняться або вертаються як флешбеки (старий спогад, який знову яскраво повернувся).

– Життя в повній бойовій готовності. Така людина миттю спалахує, дратується, тривожиться і переймається думками про власну безпеку.

– Уникнення згадок про травму — небажання говорити про подію чи бути поруч із людьми, які про неї нагадують. Емоційна порожнеча, відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей.

– Панічні атаки: відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною.

– Хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль в попереку.

– Недовіра: втрата довіри до людей і переконання, що світ небезпечний.

– Негаразди в буденному житті: проблеми з роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках.

– Зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками.

– Проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки.

– Суїцидальні думки. Якщо такі думки виникають, скажіть близьким та зверніться за психологічною підтримкою.

ПТСР підлягає лікуванню. Тому у разі появи симптомів ПТСР слід за будь-якої можливості звернутися по допомогу до сімейного лікаря, психіатра та фахівця із психічного здоров’я.