ПТСР у дітей. Прояви та допомога

Війна в Україні докорінно порушила відчуття безпеки і призвела до стресу, психологічні наслідки якого можуть бути небезпечними для здорового майбутнього і дорослих, і дітей. Пережитий травмуючий досвід може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Які прояви ПТСР у дітей?

• постійні згадування про пережиті події (нав’язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим)
• емоційне напруження, вияви агресії або ж навпаки – апатичність, депресивність, емоційна відстороненість;
• порушення сну, страшні сновидіння, через які дитина прокидається вночі, діти дошкільного та молодшого шкільного віку можуть плакати вночі;
• підвищення рівня тривожності, очікування повторення подій;
• порушення пам’яті, уваги, здатності вчитися;
• постійне відігравання пережитого у грі (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку);
• саморуйнівна поведінка (зокрема у підлітків: нанесення самоушкоджень, алкоголізація, наркотизація).

Як допомогти?

• Забезпечити (відновити) почуття безпеки;
• Залучати дитину до фізичної активності (фізкультура, танці, регулярні прогулянки на свіжому повітрі тощо);
• Відновити режим дня, наскільки це можливо, це надає дітям почуття захищеності, ресурс та надію на повернення до звичайного, мирного життя;
• Надавати дитині почуття єдності та підтримки: дитина має знати, що близькі люди поруч і вони її люблять; важливими тут будуть також безпечний тілесний контакт – обійми з близькими дорослими, тримання за руку тощо;
• Вислуховувати дитину, коли вона хоче поговорити, отримати відповіді на свої запитання;
• Дозволити дитині висловлювати свої емоції та почуття
• Пояснювати дитині те, що сталося: правдива інформація, доступними для віку словами, розуміння ситуації в цілому та причин того, що відбулося, є важливою і працює за для зцілення;
• Залучати дитину до соціальної активності: спілкування з однолітками, волонтерської діяльності в громаді, доступної віку тощо;
• Скеровувати агресію дитини та формувати здорові поведінкові рамки: попри те, що дитині може бути важко справлятися з емоціями, вона повинна розуміти, що кривдити інших, слабших або тварин – недопустимо;
• Надати доступ дитині до професійної психологічної/психотерапевтичної допомоги.

За матеріалами ЮНІСЕФ