Поліомієліт залишається одним із найнебезпечніших захворювань, що загрожує життю та розвитку дитини

Щороку 24 жовтня відзначається Всесвітній день боротьби з поліомієлітом.

Це час для захисників громадського здоров’я та всіх, хто хоче світ без поліомієліту, щоб об’єднатися, визнати наш прогрес у боротьбі з поліомієлітом і обговорити дії, які нам потрібно зробити, щоб остаточно покінчити з поліомієлітом.

На початку XX століття ця інфекція набула особливої ​​актуальності у зв’язку з почастішанням великих епідемічних спалахів, високою частотою важких паралітичних форм та відсутністю ефективної вакцинопрофілактики. Захворювання становило серйозну загрозу здоров’ю саме  дитячому населенню, нерідко призводило до довічної інвалідності та смерті.

Добре відома інформація про те, що у  1916 році у Нью-Йорку відбулася велика епідемія поліомієліту: було зареєстровано понад 27 000 випадків захворювання та близько 6 000 смертей. Цей приклад показує, наскільки серйозною загрозою була інфекція до появи вакцин.

По Україні відомі наступні дані: у  1954–1958 роках у країні було зареєстровано близько 15 тисяч випадків захворювання на поліомієліт, значна частина яких супроводжувалася розвитком паралічів.

Це величезна кількість випадків, яку на сьогодні можна порівняти, але порівняти тільки  у кількісному плані, із захворюваністю на ротавірусний гастроентерит. По важкості перебігу та за наслідками хвороби порівняння знайти неможливо.

Перелом у боротьбі із поліомієлітом відбувся у 1957 році  завдяки  створенню Альбертом  Себіним   вакцині проти поліомієліту – і   світ за відносно невеликий час став практично вільним від цього захворювання, яке визивало в свій час епідемії.  Однак, все одно ще в 70-80 -х  роках   у світі щороку виникало близько 350 000 випадків захворювання в 125 странах.

Після 1988 року, коли ВООЗ була  впроваджена  Глобальна ініціатива  з ліквідації поліомієліту,  кількість нових випадків поліомієліту у всьому світі зменшилася на 99%, і на сьогодні  поліомієліт, викликаний так званим «диким» вірусом,  реєструється тільки в двох країнах світу – Афганістані та Пакистані.

Таким чином, на сьогодні   може здатися,  що цю  недугу ми вже  перемогли. Й тому слова, що поліомієліт – одне з найнебезпечніших захворювань в світі   до  якого  найбільш сприйнятливі діти у віці до п’яти років – ми, на жаль, сприймаємо просто як слова, а не як сигнал  до дії.

Але ситуация із поліомієлітом такова, що   поки у світі є хоч одна інфікована людина, існує ризик зараження дітей по всьому світові.

А  поліовірус досі циркулює  (Пакистан та Афганістан), тому через подорожі та міграцію людей вірус може потрапити і до інших держав.

Крім того, викликати поліомієліт сьогодні може не тільки «дикий» вірус, но і видозмінений вакциноспоріднений  вірус, якій в 2015 та 2021 роках  в  Україні викликав  випадки серед невакцинованих дітей. І це є показником того, що зниження рівня щеплень створює небезпечні прогалини  у колективному імунітеті.

Більшість країн уже не знає, що таке поліомієліт. І ми теж можемо жити спокійно, якщо будемо відповідально ставитися до вакцинації.
Це проста дія, яка рятує від страшних наслідків. Вакцинація – це навідь не найкраща, а єдина  зброя проти поліомієліту, тому що вакцина   формує потужний імунітет (несприйнятливість до збудника).

Також вкотре нагадуємо,  що поліомієліт вилікувати неможливо  – ліків проти поліовірусу не існує!

Поліомієліт —  невиліковна хвороба. Але його завжди можна запобігти просто зробивши щеплення.

Будь-яка інформація, стаття   переслідує конкретну ціль.

Мета цієї статті – не просто агитация за вакцинацию. Реальність така, що ми з вами живемо в потенційно ворожому світі, який наповнений величезною кількістю інфекційних агентів, які мають сильну руйнівну здатність. І якщо сучасна медицина дає нам можливість захистити себе від небезпечних інфекцій, зокрема шляхом вакцинації, — ми повинні скористатися цією можливістю, особливо коли йдеться про захист дитини.

Що ми повинні обов’язково знати про поліомієліт та про поліовіруси?

1.Висока заразність. Поліовіруси легко поширюються, особливо в умовах недостатньої гігієни та санітарії та передаються від  людини  до людини через  слину та випорожнення, якими забруднено їжу та воду, та через брудні руки

2.Висока стійкість вірусу у зовнішньому середовищі. Це обумовлює легке поширення вірусу.

3.Найбільш сприйнятливі до  поліовірусу діти у віці до п’яти років, але захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина – і дитина і дорослий.

4.Вхідними воротами інфекції є слизова оболонка носоглотки або кишечника. Під час інкубаційного періоду, який може тривати від 4 до 35 днів – вірус розмножується, потім проникає в кров.

5. Безсимптомне перебігання інфекції. Більшість інфікованих не мають виражених симптомів, але можуть виділяти вірус із випорожненнями. Це сприяє непомітному поширенню інфекції серед населення.

6. Здатність уражати центральну нервову систему. У певної частини інфікованих вірус проникає до центральної нервової системи та руйнує рухові нейрони спинного мозгу. Якщо виникає загибель рухових нейронів , виникають стійкі паралічі і як наслідок порушення рухливості та довічна інвалідність.

7.За тяжкого перебігу можливе ураження нервових структур, які контролюють дихальниі м’язи. Це може призвести до дихальної недостатності та смерті.

8. Тривале виділення вірусу. Поліовіруси можуть виділятися з випорожненнями протягом кількох тижнів, навіть якщо людина не має симптомів. Це ускладнює оперативне проведення протиепідемічних заходів.

9.Здатність поширюватися серед невакцинованих людей. За недостатнього охоплення щепленнями віруси можуть швидко поширюватися серед населення  та спричиняти спалахи.

Матеріал підготовлений лікаркою-епідеміологинею відділення епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних хвороб Запорізького ОЦКПХ Любов’ю Акчуріною.