Кишкова паличка – користь чи небезпека?

Коли ми чуємо «кишкова паличка», у більшості з нас виникають неприємні тривожні асоціації. Насправді кишкова паличка – дуже важливий життєвонеобхідний представник нормальної мікрофлори кишківника людини. Отже, кишкова паличка – користь чи небезпека? Дізнаємось з матеріалу лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії Еліни Хандоги.

Кишкова паличка – Esсherihia coli –  була відкрита у 1885 році німецьким бактеріологом Теодором Ешеріхом. Геном цих бактерій було розшифровано у 1997 р. Ешерихії належать до великої родини Ентеробактерій (Enterobacteriaceae) разом із великою кількістю патогенних (Salmonella, Shigella, Yersinia тощо), умовно-патогенних (Proteus, Enterobacter, Serratia, Citrobacter тощо) та непатогенних родів бактерій.

 Ешеріхія  – це грамнегативна факультативно-анаеробна бактерія, що має паличкоподібну форму зі злегка закругленими кінцями, її довжина становить близько 3 мікрометрів, не утворює спор, має джгутики, завдяки яким рухлива. Оптимальна температура для розвитку та росту 35-40°C.

 Бактерії виду Escherichia coli прямо зараз у великій кількості мешкають у тілі кожної людини, у нижній частині кишківника. За розрахунками вчених, їх кількість становить 0,1% від загальної маси мікроорганізмів усередині людського тіла, і вони виконують низку життєво важливих функцій: виробляють вітаміни В1, В2, В3, В5, В6, В9, В12 і К. Також штами Escherichia coli, що живуть у нашому кишківнику, забезпечують обмін жирних кислот, всмоктування кальцію та заліза, беруть участь в загальному обміні речовин, захищають організм від розмноження патогенів тощо. Норма кишкової палички в 1 грамі фекалій становить 10⁷ – 10⁸ КУО/г. Якщо показник менший, людина страждатиме від утворення газів (метеоризму), діареї та запорів, печії, частої відрижки та інших проблем зі шлунково-кишковим трактом. Без їхньої участі люди відчували б себе набагато гірше, тому кишкова паличка — це не завжди зло. Але в якому разі вони раптово стають поганими і провокують розвиток хвороб?

Кишкова паличка – це вид бактерій, які можуть поділятися на багато різних штамів. По суті, штамом є група бактерій, які відносяться до того самого виду, але мають між собою відмінності в залежності від того, де вони розвивалися. Штами, які живуть усередині людини, здебільшого несуть лише користь. Але якщо в організм людини потрапить штам ззовні, він може спричинити діарею або завдати ще більшої шкоди здоров’ю. В результаті мутацій деякі штами кишкової палички набувають шкідливих властивостей, тобто стають патогенними. Вони можуть проникнути в шлунково-кишковий тракт разом із інфікованою їжею, погано приготованими стравами, промитими у брудній воді овочами та фруктами тощо.

Здатність окремих штамів Е.coli викликати захворювання  пов’язана з їх здатністю виробляти токсини, прикріплятися до стінки кишківника та інвазіровати стінки кишківника. Виділяють п’ять типів патогенних кишкових паличок, що призводять до розвитку гострих кишкових інфекцій: ентеротоксигенні, ентеропатогенні, ентероінвазівні, ентерогеморагичні, ентероадгезивні.

Ентеропатогенні кишкові палички  – найпоширеніший збудник кишкових інфекцій у дітей перших двох років життя, також бактерії цієї групи можуть бути причиною спалахів у відділеннях новонароджених, у дітей можливий септичний варіант інфекції з генералізацією збудника.  Токсини ентеротоксигенних кишкових паличок сприяють  надмірному виділенню в просвіт кишки води і електролітів, розвитку діареї і порушень водно-електролітного балансу.

Ентероінвазівні кишкові палички розмножуються у   клітинах слизової оболонки товстої кишки, викликають розвиток в ній запалення і утворення ерозій. Ентерогеморагичні Е. coli виробляють шигаподібний токсин (токсин схожої дії продукує збудник дизентерії Shigella dysenteriae), який руйнує стінки дрібних судин кишкової стінки, що призводить до появи в калі крові і розвитку ішемії і некрозу стінки товстого кишківника. Ентероадгезивні кишкові палички здатні міцно прикріплятися до стінки кишківника і призводити до розвитку тривалої, але порівняно легко протікаючій кишковій інфекції.

Особливо важке захворювання викликає штам Escherіchіa coli O157: H7. Згідно зі статистикою, через цей штам у світі щорічно фіксується 73 тисячі випадків захворювань. Зараження цим штамом небезпечне ускладненням –  уремічним гемолітичним синдромом. Це дуже важка форма ниркової недостатності, що вражає головним чином дітей та людей похилого віку. Близько 50% пацієнтів з цим діагнозом потребують гемодіалізу, і, незважаючи на інтенсивність терапії, захворювання може призвести до летального ісходу.

E. coli O157:H7 передається людині, головним чином, в результаті споживання заражених харчових продуктів, які вжиті сирими або не пройшли достатню теплову обробку, особливо небезпечні продукти з м’ясного фаршу і сире молоко. Забруднення фекаліями води та інших харчових продуктів, а також перехресне забруднення під час приготування їжі (через продукти з яловичини та іншого м’яса, забруднені робочі поверхні та кухонне приладдя) також можуть призводити до інфікування. Відомі спалахи захворювань, викликаних E. coli O157:H7, що виникли після вживання гамбургерів без належної теплової обробки, копченої салямі, йогурту, сиру, виготовленого з сирого молока. Треба зазначити, що бактерії Escherichia coliстійкі у навколишньому середовищі: в молоці зберігаються до 34 днів, у дитячих харчових сумішах до 92 днів, на предметах навколишнього середовища до 3-5 міс. Гинуть при температурі 60°C через 10 хвилин, при кип’ятінні – миттєво, чутливі до дії звичайних дезінфекційних засобів.

Сезонний підйом захворюваності припадає на літньо-осінні місяці, коли навколишня висока температура створює сприятливі умови для розмноження бактерій. Після зараження перші ознаки захворювання проявляються в середньому протягом 12-24 годин, хоча були зареєстровані інкубаційні періоди 3-5 днів. Інфекція спочатку проявляється легкою діареєю, до якої приєднуються біль в животі та транзиторна лихоманка. Протягом 24-48 годин пронос посилюється, стан хворого погіршується. Перебіг хвороби залежить від того, який саме штам кишкової палички викликав захворювання. Хворим з тяжким клінічним перебігом необхідна госпіталізація, при легшому перебігу можливе амбулаторне лікування.

Іноді патогенні штами Escherichia coli потрапляють до інших порожнин тіла та викликають хвороби. Наприклад, вони можуть потрапити в статеві органи та викликати у жінок кольпіт – запалення слизової оболонки піхви. Якщо бактерії потрапляють у передміхурову залозу чоловіка, можливий розвиток бактеріального простатиту. Кишкова паличка може викликати захворювання сечової системи – цистит, уретрит, пієлонефрит. У деяких випадках патогенна кишкова паличка стає причиною запалення підшлункової залози (панкреатиту), запалення шлунка (гастриту) або запалення товстої кишки (коліту).

Головним діагностичним методом ешерихіозів є бакпосів. Для виділення збудника досліджують випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунка, продукти харчування, при підозрі на генералізацію інфекції – кров та спинномозкову рідину, при захворюванні сечової системи досліджують сечу на стерильність.

Для профілактики ешеріхозов досить дотримуватися ряду нескладних гігієнічних заходів:

ретельно виконуйте вимоги гігієни рук;

яловичий фарш і страви з нього повинні піддаватися достатній температурній обробці (мінімальна внутрішня температура 70 С), важливо, щоб внутрішні шари м’яса при приготуванні втрачали свій характерний рожевий колір;

сире м’ясо не повинне зберігатися поруч з готовими стравами;

використовуйте окремі обробні дошки для м’яса та інших продуктів харчування;

використовуйте питну воду гарантованої якості;

ретельно мийте овочі та фрукти.

Бажаємо вам здоров’я!

Матеріал підготувала лікар-бактеріолог бактеріологічної лабораторії  Еліна Хандога