Гарячка західного Нілу: що варто знати

Геморагічна гарячка Західного Нілу – це небезпечна вірусна хвороба, що передається через укуси комарів. Має літньо-осінню сезонність, частіше хворіють сільські жителі, а також любителі полювання, звідки ще одна назва – «качина лихоманка».

Інфікована людина не заразна. На сьогоднішній день немає документально зареєстрованих випадків передачі вірусу від людини до людини.

Головним джерелом та резервуаром гарячки Західного Нілу в природі є перелітні птахи, які у крові мають високі концентрації вірусу. Резервуаром також можуть бути дрібні ссавці, гризуни, кажани, але в них концентрація вірусу значно менша і зберігається нетривало.

Переносники захворювання — численні види комарів, які інфікуються під час харчування кров’ю інфікованих птахів. Під час укусів комарів вірус може потрапляти в організм людей і тварин, де він здатний розмножуватися і призводити до хвороби.

Симптоми гарячки Західного Нілу

У більшості людей інфекція протікає безсимптомно, проте у 20% хворих розвивається грипоподібні захворювання, що характеризується різким підвищенням температури, головним болем, болем у горлі, м’язах, суглобах і спині, слабкістю, нудотою і діареєю. Можуть бути також висипання на тілі, збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи — менінгіт, енцефаліт, ознаки ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі).

Профілактика гарячки Західного Нілу

Щоб уберегтися від гарячки Західного Нілу, в ендемічних регіонах проводять комплексні заходи, направлені на зниження чисельності комарів (осушення боліт тощо).

Для індивідуальної профілактики застосовують захисний одяг, сітки на вікнах, репеленти. Специфічного лікування хвороби не існує. Вакцина для запобігання захворюванню людей не розроблена.

Історія

Сам вірус був відкритий в 1939 році. Найсерйозніший спалах цієї хвороби в Європі стався в 1996-1997 роках у Румунії, коли захворіли близько 5 тис людей. У 1999 році цей вірус був завезений в Нью-Йорк і поширився на континентальну територію. В 2018 році спостерігається в багатьох країнах Європи, найсильніше постраждали такі країни, як Сербія, Італія, Греція, Угорщина і Румунія.

Матеріал підготувала лікар-епідеміолог відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних хвороб Тетяна Одинець.